«Головне – зацікавити школярів»: як Juniors Club рекламує ІТ серед школярів

10 Feb, 2017

Вибір професії часто стає складним завданням для школярів. Саме тому Львівський ІТ Кластер допомагає їм визначитися зі своїм майбутнім та розказує більше про роботу в ІТ. Нещодавно у рамках проекту IT Future представники ком’юніті компанії Epam Juniors Club відвідали три львівські школи.

«Я беру участь у цьому проекті другий рік поспіль. Коли починав, то було цікаво спробувати себе у ролі спікера та покращити презентаційні навички, – розказує Віктор Дорогій, який відвідав школу №3. – Зараз більше звертаю увагу на те, щоб зацікавити учнів та щоб без використання професійного сленгу пояснити тему».

1 / 3

Юлія Паламарчук, яка виступала разом із Віктором, долучилася до проекту, бо любить ділитися знаннями та хоче залучити до ІТ юних талантів.

«Я вважаю, що на сьогодні не всі школярі розуміють, скільки різноманітних професій включає в себе ІТ-сфера, тому їм потрібно про це розповісти, щоб в них був ширший спектр вибору після закінчення школи».

У Сергія Дахнія, який виступив у школі №9 разом з Андрєм Павлішом та Олександром Мерчанським, була також альтруістична мотивація:

«Багато стикаюся з тим, що навіть студенти технічних спеціальностей, пов’язаних з програмуванням, не розуміють, як це все відбувається і для чого. Тому людям зразу треба пояснювати, що їх насправді чекає, що їм потрібно і що вони в результаті отримають».

1 / 5

Участь у проекті IT Future – це також можливість розвиватись для спікерів:

«Досвід я отримала чималий, – каже Юлія Паламарчук. – У першу чергу, це вміння привертати увагу різними методами, покращувати презентацію і розповідь після кожного виступу, враховуючи реакцію аудиторії. Також з кожною лекцією зростає моя впевненість як спікера».

Окрім того, виступи перед школярами – це досвід у зацікавлені навіть найпримхливішої аудиторії і навчання пояснювати все просто, не вживаючи англійських термінів. Та участь у проекті IT Future для спікерів – не лише можливість розвиватись, а й джерело позитивних емоцій.

«Мені дуже сподобалось, діти слухали з задоволення, ставили питання. Головне – правильно донести інформацію. Мені здається, у нас це вийшло непогано», – ділиться враженнями Олександр Мерчанський.

А от Тарас Озарків та Денис Рудяк виступали для п’ятикласників, що нетрадиційно для проекту IT Future. Та це було навпаки ще краще. Деякі діти вже мали досвід командної роботи, тож хлопці розказали їм докладніше про ролі, які бувають у справжніх ІТ-командах.

«Діти поводилися настільки активно, що нам довелося обмежити кількість запитань, тому що ми не мали часу відповісти на всі, – згадує Денис. – Вони були дуже активні у процесі, і це не обмежувалося лише дітьми, які брали участь у практичному проекті. Вони як коментували у процесі, так і ставили запитання – були залучені на 100%».

1 / 6

Це був корисний досвід і для лекторів, оскільки доводилося працювати абсолютно з новою аудиторією:

«Для молодших треба було придумувати цікавіші речі, пояснювати, що таке ІТ на іграх. У менших дітей немає стільки терпіння, щоб слухати нас, бородачів. Уроки відрізнялися тим, що було багато софтскільних ігор. Ми пробували на прикладах із життя пояснити, що таке ІТ. Наприклад, я пояснював дітям, що таке цикл: я кожного ранку встаю і їм вівсянку. Тобто намагалися простими речами це все доносити», – каже Тарас.

Та корисними, за словами Віктора Дорогія, лекції бувавють не лише для школярів чи самих ораторів, а й для вчителів. Вони цікавилися, як можуть змінити роботу, з чого варто розпочати.

Проте головна аудиторія IT Future – учні, і вони отримали гарне початкове уявлення про роботу в ІТ. Серед них були й ті, хто вже зацікавлений інформаційними технологіями, тож для них ці лекції були особливо корисними.

За словами спікерів, були і проблеми, але це для них – лише привід покращувати наступні лекції:

«Не завжди діти розуміють, для чого ми прийшли. І, мабуть, треба наголошувати, що це загальне ознайомлення. В очах деколи бачу страх і нерозуміння, що від них хочуть. Але, в цілому, вони з зацікавленням слухають. Запитань, правда, мало ставлять, і я не знаю, з чим це пов’язано. Буває таке, що діти підходять вже після презентації, хоча я весь час наголошую, що, якщо щось незрозуміло, треба запитувати під час презентації. Але, можливо, у них якийсь страх насмішок один перед одним».

Також спікери з Juniors Club трохи шкодують, що відвідати всі львівські школи – надскладне завдання, тому збираються продовжувати роботу в проекті, аби збільшити кількість дітей, які дізналися про ІТ.